Один з легіонерів якого селяни підібрали пораненого в одній із збройних сутичок і вилікували, показав на невинного Івана Сиротюка, який, нібито, мав намір після сутички вбити його. Івана Сиротюка повісили на дереві. Пограбувавши село і заарештувавши 20 молодих селян каральний загін білополяків покинув село, але не надовго. В середині вересня 1919 р. карателі знову вступили в Ридомиль. Членам ревкому довелося піти у підпілля на довгі роки. Страшні репресії не злякали селян.
В серпні 1920 р., коли на землі Західної України вдруге вступили частини Червоної Армії, в Ридомлі знову взялися за встановлення Радянської влади. Було обрано сільський ревком на чолі з селянином Федором Мельником. Новий орган влади одразу розподілив між бідняками врожай з панських ланів, організував матеріальну допомогу бійцям ЧервоноїАрмії . Молодь Ридомля вступила в лави народної міліції .Великого гноблення зазнало населення за часів панської Польщі . Багато селян було заарештовано і відправлено в Березу Картузьку, де їх закатували.В 1935 році в селі хоч і була відкрита семирічна школа третього ступеня з польською мовою навчання, її відвідували мало дітей села Ридомля. На 5 квітня 1939 року 336 дітей села не було охоплено навчанням. Неписьменним було 80 процентів дорослого населення. В вересні 1939 року хлібом і сіллю зустрічали прихід Радянської Армії хлібороби. В селі була встановлена Радянська влада. В другій половині вересня 1939 року розпочалося навчання в школі. Її почало відвідувати понад 600 дітей. В 1940 р. відбувся перший випуск учнів з семирічною освітою.
Але віроломний напад гітлерівської Німеччини перервав мирну працю визвольних західноукраїнських трудящих. Переповнилося смутком серце жінок, які проводжали своїх синів, чоловіків на фронт. Більше 500 чоловіків пішло на захист своєї Батьківщини, залишивши не закінчену мирну працю. Багатьом не судилося повернутися під рідну крівлю. 132 чол. залишилися спочивати вічним сном на холодних дорогах війни. В перші дні окупації гітлерівці закрили школу, клуб, бібліотеку, ліквідували колгосп. Гестапо заарештувало голову колгоспу Івана Григоровича Сороку, бригадирів, сільських активістів та інших, які згодом були розстріляні в м. Кременець.
За період тимчасової окупації гітлерівці вивезли у фашистську неволю близько ста юнаків і дівчат. Довгожданий день визволення прийшов 7 березня 1944 року. Після визволення громадяни нашого села допомагали Радянській Армії. Трудівники села внесли в фонд Радянської Армії 2950 пудів зерна, 2990 пудів картоплі, купили на 725 тис. крб. облігацій Третьої Державної Воєнної позики. Крім того із власних заощаджень 75,500 крб. грішми і на 650,0 крб. державних позик на побудову танкової колони. Свято шанують пам’ять свого визволення мешканці нашого села. На честь загинутим воїнам односельцям в 1985 р. побудовано пам’ятник на вшанування пам’ятник на вшанування пам’яті загиблих у роки Великої Вітчизняної війни.
З великим трудовим ентузіазмом населення села приступило до відбудови народного господарства і піднесення культури. Село Ридомиль перероджується вдруге. Зразу після війни поновили роботу клуб, бібліотека, школа, медпункт, почало працювати сільське споживче товариство. Застрільщиком всіх соціалістичних перетворень в селі стала партійна організація, створена в 1946 р. і комсомольська організація, яка відновила свою роботу на рік раніше. Хоч партійна організація була малочислена – до її складу входило три комуністи, з її ініціативи та при активній участі комсомольців у березні 1948 р. 56 бідняцьких господарств об’єдналося в колгосп ім. Ворошилова, головою якого обрали Павла Яковича Ковальчука. В березні наступного року всі селянські господарства стали на шлях колективної праці. Було створено ще два колгоспи: імені Ковпака та „ Більшовик ”. В 1950 році ці господарства об’єдналися в одну сільськогосподарську артіль „ Більшовик ”. Вже в 1953 році артіль виростила по 10,5 ц з гектара зернових і здала державі 1003 ц зерна , мала 467 голів великої рогатої худоби . У 1963 році набагато зросла врожайність зернових і технічних культур , що дало можливість продати державі 4479 ц зерна. У 1964 р. у володінні колгоспу було 17 автомашин, 14 тракторів, 6 комбайнів, 19 сівалок. Побудовані корівники, кормокухня, електростанція, млин потужністю 50 т борошна на добу, міжсільська лікарня на 75 ліжок.
Колгосп „ Більшовик ” був учасником ВДНХ. Голову колгоспу Резніка Петра Васильовича та ланкову буряківничої ланки Борушок Параскеву нагороджено орденом Леніна, найвищою урядовою нагородою СРСР. Гарні успіхи колгоспу пов’язані з іменем голови правління Неприцького Костянтина Сергійовича. Про це кажуть показники виробництва. У 1970 році продано державі 5430 ц зерна, 79855 ц цукрових буряків, 4753 ц молока, то у 1990 році продано державі: зерна 17520 ц, молока 14595 ц. За період його роботи побудовано будинок культури, закінчене будівництво середньої школи. До послуг населення появилася баня – сауна, чайна, жилий будинок для спеціалістів. В господарстві побудовано 8 корівників, конюшню, зерносклад, картоплесховище, авто гараж, тракторну бригаду, адмінбудинок. Неприцький К. С. за більш як 20 – річний період роботи формував у селян любов до праці, культуру людських взаємовідносин. У 1992 році колгосп перетворено на АПТ „ Ридомиль ”, яке очолив виходець із села Шмигельський А. М. Змінено структуру посівних площ, в основу покладено рентабельність. За цей період в селі стала працювати пекарня , ковбасний цех , крупорушка.
Протягом 1991 – 1995 р. у селі народилося 138 дітей , а померло 161 чоловік . Цей болючий факт показує, що смертність переважає. У 1969 році в селі офіційно зареєстрований євангельський рух, як окрема церква ХВЄ . Її громада налічує понад 64 чоловіки , силами яких у 1991 році закінчене будівництво нового будинку молитви.
За даними на 2008р. в селі мешкає 1 926чол, густота населення 52.41 осіб/км², територія 36,750км².
Content-Disposition: form-data; name="file1"; filename="" Content-Type: application/octet-stream