Чимало лиха жителям Ридомля принесла перша світова війна. Перебуваючи довгий час у фронтовій смузі село дуже потерпіло від воєнних дій, було знищено багато посівів, побито худоби. Радо зустріли селяни звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. З великим піднесенням вони сприйняли перші декрети Радянської влади про те, що всі поміщицькі і приватновласницькі землі, а також удільні церковні повинні негайно перейти до народу без всякого викупу. За прикладом російських і українських селян тих місцевостей, де Радянська влада була встановлена раніше, ридомильські селяни – бідняки у березні 1918 р. розгромили поміщицький маєток, поділили між собою землю і почали порубку лісу.
Але поміщик на свавілля селян, звернувся за допомогою до Кременецької повітової земельної управи, подавши на селян скаргу. Цього дня, 11 березня 1918 р. Кременецька повітова земельна управа надсилає розпорядження Староолексинецькій земляні управі з поміткою „Терміново” і вимогою „негайно” прийняти заходи для припинення свавілля з боку селян, повернення власнику Бончковському матеріалів, ліса, повернення дворових на їх попередні місця… Подати список селян для передачі їх до карної відповідальності карному судові.
Під натиском сили селяни повернули поміщикові землю, майно, але не скорилися. Коли передові загони дивізії легендарного полководця Миколи Щорса досягли Ридомля, з новою силою спалахнув вогонь боротьби проти поміщицької сваволі, за встановлення Радянської влади.
В селі було створено революційний комітет, який діяв під керівництвом Кременецького повітового ревкому. Головою Ридомильського революційного комітету став селянин Юрій Сильвестрович Сорока .
В перші дні діяльності перед комітетом постали складні завдання. Необхідно було негайно взятися за наведення революційного порядку на селі і організувати самооборону від військ білополяків, що перейшли в наступ. Рішення про самооборону було прийнято на сході селян у травні 1919 року.
З цією метою Ридомиль було поділено на п’ять частин, в кожній з яких організовано загони добровольців в кількості 40 – 50 чол. На чолі всіх загонів став місцевий селянин Степан Йосипович Якимчук, колишній підпоручик царської армії, який здобув офіцерський чин за особисті здібності і відвагу у боротьбі з німцями під час першої світової війни. Озброєні загони Ридомля і сусідніх сіл - Горянки, Старого Олексинця та інших з травня до кінця липня 1919 року героїчно боролися з регулярними частинами білополяків.
Велика сутичка між загонами самооборони ридомильських селян з білополяками відбулося з половини червня 1919 р. Ось що з цього приводу писалося в рапорті командування 5 – ї Львівської піхотної дивізії Польського війська від 22 червня 1919 року: „ 12 червня. Патруль групи легіонерів з одним офіцером і 20 солдатами натрапив на сильний загін селян під Ридомлем. Після короткої боротьби група відступила – 8 убитих . На основі розвідки ця група доносить про сильні більшовицькі загони в Лосятині, Ридомлі і Вишнівці.
Незважаючи на перевагу сил білополяків, селяни Ридомля і сусідніх сіл мужньо і стійко захищали молоду Радянську владу. У бойовому щоденнику групи польського генерала Енджеевського 27 липня 1919 року було записано: … офіцерський патруль 39 – го піхотного полку провів розвідку в напрямку Олексинця, де дізнався від населення, що в Старому Олексинці селяни – більшовики організовані і озброєні, мають кулемети на 50 патронів, крім того організовані і озброєні такі села: Свинюхи, Ридомиль, Бакоти, Хотовиця, Млинівці. Там панує ворожий настрій до поляків. Розрізнені, погано озброєні і ненавчені загони самооборони, безумовно, не могли довго протистоятирегулярним частинам військ білополяків. 28 серпня 1919 р. великий каральний загін оточив Ридомиль і вчинив дику розправу над беззахисними селянами. Все населення, дорослі і діти, старики і жінки, були зігнані на майдан біля церкви. Жорстоко катували карателі напівроздягнутих людей. Селяни мужньо тримались, не видавали ворогові ні членів ревкому, ні командира ридомильського загону С. Й. Якимчука.