У верхів’ях Ікви серед гаїв і садів розкинулось село Ридомиль – центр сільської Ради Кременецького району Тернопільської області . Від Кременця – райцентру, розташоване на віддалі 35 км , від Тернополя 64 км .
Хлібороби з діда – прадіда, жителі села століттями порались на землі, потом і кров’ю здобуваючи шматок черствого хліба . І досі час від час ридомильська земля дарує людям знаряддя праці предків: кам’яні сокири, поржавілі серпи, скребки, зернотертки. Це свідчить про те, що землеробство було основним заняттям населення. Ліси, які переважно вкривали територію, були спалені першими поселенцями і використані, як добриво.Будь – яких письмових джерел про походження назви села до наших днів не дійшло. Але в народі і до нині ходять різні легенди. В одній із них розповідається , що першим поселенцем Ридомля був Ринда Залужний, який, рятуючись від татар, втік на багна, у лозину, куди не проникнути завойовникам. Тут, де тепер криниця Залужниця, він і жив. Це було за кілька миль від його спустошеного рідного села. Від сполучення слів Ринда і „ миль ” і виникла назва поселення Ридомиль .В іншій легенді розповідається, що на захід від теперішнього Ридомля було поселення Михнин, яке в XIII ст. коли орди Батия, просуваючись з Кременця на захід, його спалили, а жителів, які хоробро оборонялися, стратили. Ті, кому вдалося врятуватись, оселилися на новому місці, але довго ще оплакували своїх рідних. Від слова „ ридати ” і пішла назва села.
Як відгомін тих подій, досі одна з частин села ( північно – західна ) називається Батівкою, а західна околиця – Михнин. Згадані легенди, можливо, і не мають реальної основи, проте і до наших днів доносяться у формі народних переказів згадки про людські страждання, що їх чинили татарські орди. Вперше про Ридомиль згадується в історичних документах першої половини XV ст. як про власність Івана Мукосієвича, даровану йому литовським князем Свидригайлом. У жалуваній грамоті від 30 березня 1430 р. писалося: „ Видев и знаменав службу нам верную, и никогда не упущенную нашего слуги, пана Ивана Мукосеева, мы подумав с нашими князи и с паны и с нашою верною радою дали есьмо и записали села на има: …, а в Кременецком повете: Борщовка, Ридомь, Устье Велика, Ожоговица, зо все, что к тым селам с века з давна слушало и тыси рази слушает, ничего на нас не выменяя, и с приселки, и с нивами, и с дубровами, и з бортными землями, и с гаи, и с пасеками… и дали есмотому предписанному пану Ивану Мукосеевичу верхуменованые места вечно и непорушно, ему и его детям, и его внучатам, и его ближним ”.У наступні століття Ридомиль багато разів переходив від одного власника до іншого . В 1545р він згадується в описі Кременецького замку, як маєток Семена Цати: „и в числе городень коего значится городня Симена Цаты с имений его Рыдомля и Борщовки ”.